Згода одного з подружжя на набуття майна
На підставі постанови Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22
У судовій практиці тривалий час тривала дискусія щодо правової природи згоди одного з подружжя на укладення договору іншим із подружжя, зокрема договору купівлі-продажу майна. У центрі уваги було питання: чи така згода є лише дозволом на вчинення правочину, чи вона свідчить про домовленість подружжя щодо правового режиму майна. Відповідь на це питання дала Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22.
Обставини справи
У справі, що розглядалася, один із подружжя (чоловік) звернувся до суду з вимогою визнати особистою приватною власністю дві квартири, які були придбані під час шлюбу. Позивач обґрунтовував свою позицію тим, що житло було набуте виключно за його особисті кошти, хоча в обох договорах купівлі-продажу була письмова згода дружини на укладення правочину.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги, виходячи з позиції, що згода подружжя не змінює правового режиму майна, а є лише формальністю, необхідною для захисту інтересів другого з подружжя. Верховний Суд, однак, дійшов іншого висновку.
Правовий висновок Об’єднаної палати ВС
Верховний Суд сформулював низку ключових правових позицій:
1. Згода одного з подружжя на набуття майна іншим із подружжя є одностороннім правочином, який спрямований не лише на контрагента за договором, але й на самого чоловіка або дружину, що вчиняє договір.
2. Надання такої згоди свідчить про досягнення домовленості подружжя щодо набуття майна у спільну сумісну власність. Інакше кажучи, така згода вказує на те, що подружжя розуміє: майно буде придбано не лише на одного з них, а для обох.
3. Включення згоди у сам текст договору або її оформлення в окремому письмовому документі створює презумпцію спільності майна, навіть якщо формально договір укладає лише один із подружжя.
4. Якщо у договорі є згода іншого з подружжя, така згода має вирішальне юридичне значення і спростовує доводи про придбання майна за «особисті кошти», якщо відсутні належні докази на підтвердження іншого.
Таким чином, Верховний Суд відійшов від раніше сформованої позиції, відповідно до якої згода подружжя була лише дозволом на укладення правочину і не мала впливу на визначення правового режиму майна.
Практичне значення постанови
Ця постанова має особливе значення для правозастосування у сфері сімейних та майнових правовідносин. Вона суттєво змінює підхід до тлумачення згоди подружжя на укладення правочинів із набуття нерухомості, транспортних засобів, тощо.
1. Згода не є формальністю. Якщо один із подружжя дає письмову згоду на придбання майна іншим, така згода створює правову презумпцію, що майно є спільною сумісною власністю.
2. Контрагент договору повинен переконатися у наявності такої згоди. В іншому разі правочин може бути визнано недійсним або виключено із спільного майна подружжя.
3. Згода може бути оформлена як частина договору або окремо. У будь-якому разі важливо фіксувати її у письмовій формі.
4. Позови про визнання майна особистою власністю стають малоперспективними, якщо існує оформлена згода другого з подружжя. Відсутність доказів про виняткове особисте походження коштів не дозволить спростувати презумпцію спільності.
Правовий аспект
Ця постанова поглиблює розуміння правової природи майна подружжя. Вона підтверджує, що у сімейному праві ключову роль відіграє не лише походження коштів, а й домовленість між подружжям. Надання згоди є підтвердженням спільної волі на придбання майна для обох. Таким чином, саме згода, а не виключно факт передачі грошей, є визначальним фактором у формуванні правового режиму майна.
Також ця позиція відповідає принципам добросовісності та справедливості у подружніх відносинах, оскільки дозволяє уникати зловживань, коли один із подружжя після укладення договору намагається «відсторонити» іншого від права власності, прикриваючись нібито особистим характером джерела фінансування.
Висновок
Постанова Верховного Суду у справі № 712/3590/22 змінила підхід до тлумачення згоди одного з подружжя. Відтепер така згода — не просто дозвіл, а юридичний факт, що підтверджує домовленість про спільне набуття майна. Врахування цієї позиції має вирішальне значення як на етапі укладення договорів, так і при вирішенні спорів щодо поділу майна. Юристам, нотаріусам, подружжям та контрагентам варто бути уважними до цього питання й діяти у правовому полі.
Автор статті: юрист Степанчук Є.О.
#згода_подружжя #поділ_майна #сімейне_право #адвокат #купівля_нерухомості #правовий_режим_майна #ВерховнийСуд #правочини #спільна_власність #юридичний_блог
