Додаткові витрати на дитину: коли і як їх можна стягнути з іншого з батьків?
Зміст статті
У багатьох сім’ях після розлучення батьків питання фінансового забезпечення дитини виходить на перший план. Законодавство України передбачає обов’язок обох батьків брати участь у витратах на дитину не лише у формі регулярних аліментів, а й шляхом відшкодування додаткових витрат. Ця стаття розглядає, які витрати можуть бути стягнені, коли це можливо та на що слід звернути увагу при зверненні до суду.
Що вважається додатковими витратами?
Згідно зі статтею 185 Сімейного кодексу України, додаткові витрати — це витрати, пов’язані з особливими обставинами, а саме:
1. розвитком здібностей дитини (відвідування гуртків, секцій, курсів);
2. лікуванням;
3. каліцтвом або тяжкою хворобою;
4. іншими винятковими потребами дитини.
Важливо: Усе це має бути належно підтверджено документально — квитанціями, договорами, медичними висновками, довідками з освітніх закладів тощо.
Коли суд може відмовити у стягненні додаткових витрат?
Прикладом такої ситуації є справа №545/3115/19, розглянута Верховним Судом, у якій позивачка просила:
1. збільшити розмір аліментів з 1/6 до 1/4 частини доходів батька;
2. стягнути понад 5 000 грн додаткових витрат (половина вартості путівки до табору, абонемент у басейн, ремонт пристроїв, оплата гуртків, лікування).
Суд першої та апеляційної інстанцій відмовив у задоволенні позову, оскільки:
1. Не було надано належних доказів зміни матеріального чи сімейного стану батька (необхідних для перегляду аліментів за статтею 192 СК України).
2. Частина заявлених витрат (одяг, шкільні обіди, репетитори, розваги) була визнана такою, що вже охоплюється сплачуваними аліментами, тобто не є додатковими в розумінні закону.
Вимоги до доказів
У подібних справах суди виходять із презумпції того, що загальні витрати на дитину вже покриваються аліментами. Для того щоб довести необхідність додаткових витрат, потрібно:
1. документально обґрунтувати виключність обставин (наприклад, довідка про хворобу, рекомендація лікаря);
2. надати фінансові документи (чеки, рахунки, контракти на навчання тощо);
3. підтвердити, що ці витрати виходять за межі повсякденного утримання дитини.
Без відповідних доказів суд відмовить у задоволенні позову, навіть якщо фактично витрати були понесені.
Чи можна стягувати постійні щомісячні додаткові витрати?
Так, це можливо. Але лише за умови, що ці витрати:
1. є регулярними;
2. мають сталі розміри;
3. підтверджені відповідними договорами, квитанціями чи графіками;
4. стосуються особливих потреб дитини (наприклад, музична школа, спортивна секція, лікувальна реабілітація).
В іншому разі такі витрати можуть бути визнані частиною загальних потреб дитини й не підлягати стягненню окремо.
Практичні поради
1. Фіксуйте всі витрати — зберігайте чеки, договори, довідки.
2. Звертайтеся до батька дитини письмово з вимогою про участь у додаткових витратах — це буде доказом ваших дій до суду.
3. Подавайте до суду позов лише за наявності належних доказів — інакше високий ризик відмови.
4. Уникайте включення витрат на розваги та кишенькові гроші до позовних вимог — суд їх не вважає додатковими витратами
Висновок
Судова практика підтверджує: стягнення додаткових витрат на дитину — цілком можливе, але лише за умови належної підготовки доказів і дотримання встановленої процедури. Витрати на лікування, розвиток здібностей чи особливі потреби дитини можуть бути розділені між батьками, проте саме позивач повинен довести винятковість таких витрат.
Саме тому вирішальну роль у подібних справах відіграє професійна юридична підтримка. Адвокат допоможе правильно оформити документи, уникнути типових помилок та сформулювати вимоги так, щоб суд не мав підстав для відмови. Якщо ви стикнулись із небажанням іншого з батьків брати участь у витратах на дитину — звертайтесь за кваліфікованою допомогою. Інтереси дитини заслуговують на захист.
Автор статті: юрист Степанчук Є.О.
#додатковівитрати #аліменти #сімейнеправо #стаття185СКУ #адвокатзпитаньдітей #судовийзахистдитини